Його фільмографія повниться фільмами різних жанрів, саме тому цей артист знайомий кожному з нас. Ще за життя чудового майстра перевтілення удостоїли звання Героя України, а також Народного артиста СРСР. Він був, є і залишиться символом не тільки своєї Батьківщини, а й всієї театральної та кіноіндустрії. Навіть після своєї смерті Ступка живий в серцях мільйонів людей. А його внесок у розвиток мистецтва неможливо переоцінити, адже до кінця своїх днів він був щиро відданий своїй професії. Багато хто вважав, що талант був даний Богдану Богом.
Богдан Ступка: дитинство і молоді роки
Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликів недалеко від міста Львів. Все дитинство Богдана оточували творчі люди. Різниця була лише в сфері мистецтва, оскільки сім'я хлопчика займалася музикою, а гуру акторської майстерності підкорював сцену і об'єктиви кінематографічних камер. Батько артиста був одним з головних солістів місцевого хору, до речі, там же співав і дядько Ступки. А тітка працювала керівником групи інструментів в симфонічному оркестрі.
Незважаючи на всі умови життя з любителями музики, Ступка відчайдушно хотів уберегти себе від такого життя і не потрапити в театр. Хоча всі свої юнацькі роки проводив за лаштунками улюбленого у той час театру. У 1948 році, коли його родичі переїхали у Львів, Богдан почав активну підготовку до вступу у Політехнічний інститут, але, швидше на щастя, ніж навпаки, конкурс на вступ не пройшов. Пізніше Богдан зіткнувся з новою проблемою — пошук роботи. Першою його офіційною професією сталоо стажування в слюсарній майстерні, потім він був фотографом в обсерваторії. А ось остання робота дуже вплинула на всі наступні рішення в житті актора — він опинився в ролі конферансьє у джазовому ансамблі «Медікус». Як відомо, представники цієї професії можуть виступати перед глядачами в перерві між основним складом, тут-то Богдан і пізнав, що значить справжня популярність. Цим закінчилися сумніви хлопця, і він зрозумів, що чекає його в майбутньому.
Ступка вирішив вступати в драматичну студію при театрі імені Марії Заньковецької. Там його навчали і виховували кращі з кращих. Перелік викладачів вражав кількістю знаменитих акторів. А вже в 1961 році він виступав у трупі театру, де в подальшому пропрацював 17 років. Потім, в 1963 році, життєвий шлях Ступки звернув в кардинально іншу сторону: його призвали на службу в армію, але навіть там молодий чоловік не залишив справу всього життя і примудрявся поєднувати творчість з буднями військових.
Після трьох років, проведених в Прикарпатському військовому окрузі, Богдан Сильвестрович повернувся додому і одразу був прийнятий до спілки театральних діячів України. В цей період часу з ним сталася ще одна радісна подія. Його обраниця стала йому повноцінною дружиною, і актор обзавівся сім'єю. Близькі та рідні завжди пишалися великим Ступкою.
Богдан Ступка: Фільмографія і театр
У підсумку, в театрі Заньковецької Богдан Ступка, зірка світового масштабу, прослужив до 1978 року, потім переїхав у Київ і там продовжив успішну кар'єру. У столиці України він дебютував на сцені Київського академічного українського драматичного театру імені Івана Франка. У той же час Ступка взявся за серйозне вивчення основ своєї професії, тобто основ філології в Київському театральному інституті Карпенка-Карого, який закінчив за спеціальністю «Театрознавець».
Фільми стали для актора швидким ліфтом по кар'єрних сходах, адже саме завдяки фільмам він надовго запам'ятався глядачам і залишився в серцях шанувальників. А новини про зйомки нового фільму, в якому знімається Ступка розліталися, як гарячі пиріжки.
«В молодості переді мною стояв вибір: у підсумку я міг стати звіздарем чи математиком. До слова був у мене досвід лаборанта-обчислювача по зірках. Один з моїх наставників колись пообіцяв зробити з мене астронома, але нічого в нього не вийшло»
Цитати Ступки чітко описують всі етапи його життя. Зібравши їх можна зрозуміти, як він прийшов до професії своєї мрії. Афоризми він вживав не часто, актор описував свій шлях довгими промовами, щоб передати всі моральні складності, які йому зустрілися.
Дебютом Богдана прийнято вважати фільм «Мир хатам — війна палацам». На жаль невелика роль в чотирьох серійній кінострічці не принесла багато слави або величезних багатств. Тільки після того, як вийшов фільм «Білий птах з чорною ознакою» в якому розповідається історія багатодітної родини Лесі Звонорь, Богдан відчуває смак справжньої популярності. Події фільму описують голод 30-х років і румунізацію населення. Головному героєві доводиться робити непростий вибір — продати своїх синів у раби. Далі їхня доля розвивається дуже неоднозначно і хвилююче. Після грандіозної прем'єри і безліч новинних заголовків про тріумф актор іде на рік. Наступною його роллю став Валера з «Самого останнього дня». Фільм заснований на романі, який зійшов з пера письменника Генріка Сенкевича з Польщі, а події фільму відбувається на території України під час повстання Богдана Хмельницького. Фільм став настільки класовим, що Богдана прийняли за справжнього героя в Польщі. А заодно в Австралії, Америці та Канаді, де теж пройшли новини щодо грандіозної прем'єри. Хвилюючий сюжет розбурхав цілий світ, а Ступка виявився впізнаваним всюди. До речі, роль Хмельницького була зіграно бездоганно і пізніше артист повторив свій успіх, тільки вже в амплуа Івана Брюховецького, Івана Мазепи і навіть неіснуючого, але легендарного Тараса Бульби. Надалі ролі посипалися на Ступку з дивовижною регулярністю, що не могло не радувати обожнювачів. Богданом захоплювалися не лише фанати, але й найавторитетніші критики.
«До того, як вийшов мій перший фільм, я був не надто популярний серед дам. Тільки в літньому віці і з безліччю кінокартин за плечима я став їм цікавий. Як дівчаткам, жінкам так і бабусям. Сьогодні вранці я йшов по театру і одна з актрис була в захваті зустріти мене. Ну а я що? Мені байдуже...»
Плідна робота в сфері мистецтва, а також незліченні премії з нагородами не залишилися непоміченими і в 1999 році актор отримав унікальну можливість працювати на посаді міністра культури і мистецтв України. На жаль, прослужив він там недовго, покликання актора виявилося сильнішим і він, залишивши свій пост знову пішов у театр. Там він зайняв місце художнього керівника і за словами самого Богдана, театр імені Івана Франка замінив йому дім. Незважаючи на те, що місце міністра Ступка займав всього два роки, він зробив чимало доброго.
Саме Ступка розпорядився про те, щоб якщо на виставі залишалися вільні місця їх займали студенти і пенсіонери, до того ж абсолютно безкоштовно. На жаль новину про його відхід послабили контроль театру, і управителі припинили таку освітню практику.
2004 рік став напрочуд щасливим для всієї родини театрального діяча. На загальний огляд потрапляє цілих дві повнометражні картини з участю світового улюбленця. «Водій Віри» і «Свої». Першу картину зняв відомий режисер Павло Чухрай.
За заслуги він отримав вищу нагороду на премії «Кінотавр». Друга ж належить не менш геніальному Дмитру Мисхиєву. Завдяки Ступці стрічки отримують нагороди: «Срібний Георгій» і «Золотий Овен». Наступним великим кроком став серіал «Три напівграції», який був знятий в 2006 році. Цей фільм розповідає зворушливу історію про трьох подруг і їх стосунки. Після прем'єри в мережі з'явилося відео на пісню Леоніда Русанова «Занадто пізня любов». Ролик зроблений з уривків фільму. Головними персонажами виступили Богдан Ступка та Альона Хмельницька. Кліп показує любов немолодого чоловіка і юної дівчини. Після виходу ролик розійшовся по різним форумам і породив дискусії про можливості таких стосунків.
Однією з останніх, але не за значенням, стала роль у драмі «Осяяння» у 2009 році. Події у фільмі повністю перевертають життя однієї з головних героїнь — терапевта Ірини Розанової. Ступка грає роль літнього чоловіка, який загадково помер. Його смерть змушує переосмислити поняття цінностей і пріоритетів.
Впродовж життя, Богдан Сильвестрович зіграв безліч різнопланових ролей. Він стояв перед глядачем як умілий полководець, жорсткий батько, мудрий старий і просто чоловік з люблячим серцем. І жодного разу Ступка не розчарував свого глядача.
Всього у Ступки налічується більше 100 ролей у театрі та понад 150-ти в кіно. Всі вони завоювали серця людей, які хоч раз приходили на вистави. Він викликав довіру і теплоту в душах у своїх шанувальників.
Богдан Ступка: сім'я
Протягом всього свого життя Богдан Ступка любив і був одружений тільки з однією жінкою, його обраницею стала Лариса Корнієнко. У шлюбі у пари народився син, якого назвали Остап. Хлопчик з дитинства виявляв інтерес до батькової професії, а дружина Ступки ніколи не пручалася природному бажанню дитини піти по стопах батька.
Тому зараз його син грає переважно перші ролі в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві. Крім того, в 2009 році став Народним артистом України. Мало хто знає, що за дідом в акторство пішов ще й один із трьох онуків Дмитро.
Сім'я завжди займала особливе місце в серці Ступки, останні свої дні він вважав за краще провести в компанії рідних та близьких. Помер Герой України 22 липня 2012 року на 71-му році життя. Причиною страшної втрати стала серцева недостатність у актора. Похований на меморіальному Байковому кладовищі в місті Київ.