Будемо вважати, що Дмитро народився з нотами в руках, тому що іншого пояснення його музичним здібностям немає. Шуров – особистість харизматична і загадкова. Так давайте ж дізнаємося, що криється в цій людині!
Дмитро Шуров: біографія
Дмитро Шуров народився 31 жовтня 1981 року в місті Вінниця. Батьки Дмитра живили його не тільки любов'ю, але і творчістю. Мама займалася грою на фортепіано і викладанням, а батько – поезією та мистецтвом. Зіставивши ці факти, вже стає зрозуміло, звідки у Дмитра стільки здібностей і чому його біографія тримається в основному на творчості.
У 13 років Дмитро відправився учитися в Європу, а саме у Францію, за програмою обміну, а звідти попрямував до Америки, де вступив до коледжу і став учасником оркестру джазової музики. Завдяки цьому Дмитро чудово опанував англійську та французьку мови.
Вищу освіта Шуров отримував в Україні в Київському лінгвістичному університеті, хоча спочатку цілився на інший навчальний заклад – Києво-Могилянську академію. На жаль, до бюджетного місця Дмитру не вистачило одного бала.
Навчання на ін'язі в лінгвістичному інституті Дмитро кинув на другому курсі. Причина того – знайомство з одним з друзів учасника групи “Океан Ельзи”, басистом Юрієм Хусточкою. Той, почувши віртуозну гру на клавішних Шурова, відразу відрекомендував його на прослуховування в групу.
І ось, 18-річний Шуров потрапляє в “Океан Ельзи”, з тих пір біографія музиканта тісно пов'язана з цією групою.
Перша спільна пісня з гуртом була “Ото була весна”. До речі, Дмитро позначений як співавтор для цієї композиції.
У 2001 році Шуров став офіційним учасником “Океану Ельзи”. Артист взяв участь у створенні 2-х студійних альбомів, тричі відправлявся в тури по країні та за кордон.
У 2004 році Шуров попрощався з “Океаном Ельзи”, а пізніше аргументував це тим, що йому не вистачає внутрішньої свободи і заявив про бажання працювати над своїм власним проектом.
Проте до появи Ріаnобоя ще було кілька років.
Після відходу з групи “Океан Ельзи” разом з гітаристом Юрієм Хусточкою, вони знайшли відповідну кандидатуру для їх новоспеченого колективу інді-напрямку “Esthetic Education”.
Цю групу по праву можна вважати творцями нової інді-музики в Україні. Саме вони задали вектор розвитку даного напрямку і випустили два альбоми. На жаль, великих комерційних результатів вони не досягли, так як дивилися по-різному на подальший розвиток. А в 2011 році група остаточно розпалася.
Цікавий період у Шурова був між 2007 і 2008 роками. Саме тоді він почав співпрацю з Земфірою. Крім того, що Дмитро співпродюсер альбому “Спасибі”, він ще близький соратник і друг Земфіри. Також в якості піаніста вирушив у тур і зіграв майже 100 концертів на честь підтримки нового альбому.
Біографія Ріаnобоя починається з 2010 року.
Передісторія. Роком раніше, в 2009, Шурову пощастило приєднатися до роботи над оперою “Лев і Лея”. Під час цього процесу у Дмитра народилася ідея про створення власної групи. Пізніше у ідеї з'явилося ім'я - “Ріаnобой”. Однозначно, така назва для групи повністю відповідає образу Дмитра Шурова, як артиста. Допомогла Дмитру реалізувати задум його сестра Ольга Шурова.
У вересні 2009 року відбувся дебютний виступ Pianoбоя на фестивалі Moloko Music Fest.
Трохи пізніше, у листопаді, вийшла перша пісня “Сенсу.немає”. Багато людей почули її на радіо і телебаченні. У грудні Ріаnобой вже був готовий до свого сольного виступу. Саме тоді і відбувся його перший офіційний концерт.
Запис першого альбому Дмитра розпочався на початку 2010 року, а в лютому того ж року стартував тур клубного типу по Україні.
У 2011 році, в грудні, Дмитро Шуров спільно з Сергієм Бабкіним, Максимом Малишевим, Святославом Вакарчуком і Петром Чернявським презентували альбом з цікавою назвою “Брюссель”. Він був спільним проектом артистів. Нарешті у 2012 році Шуров закінчив запис першого альбому і дав йому назву “Прості речі”.
На відміну від першого альбому, другий на себе чекати не змусив і вийшов у світ в 2013 році під назвою “Не припиняй мріяти”.
У квітні цього року Дмитро, а точніше Ріаnобой, отримав премію ELLE Style Awards в номінації «Співак».
Під час Євромайдану, в 2013 році, Шуров виступив разом зі старим складом “Океану Ельзи”, щоб підтримати учасників революції.
У 2014 році відбувся ще один концерт Шурова в старому складі “Океану Ельзи” на честь ювілею групи на стадіоні “Олімпійський”.
Шуров пише музику не тільки для свого власного проекту. Він також створив кілька композицій для музичного спектаклю “Попелюшка”. Спектакль поставлений за мотивами п'єси Євгенія Шварца, і відбувся в московському театрі “Сучасник” у квітні 2014 року.
20 травня 2015 року відбувся концерт на честь пам'яті Кузьми. Там Дмитро разом з музикантами гурту “Скрябін” заспівав пісню “Шампанські очі”.
У 2017 році Дмитро Шуров зайняв місце журі телешоу «Х-фактор». Як відомо, на цьому шоу учасники змагаються у вокалі, але сам Дмитро вважає, що цей проект далеко не вокальний. «Потужний вокал — не вирішальний для артиста показник. Чи почуваю я холодок по шкірі і приплив бажання знову і знову слухати — ось що важливо для мене, як для судді», – сказав музикант.
Дмитро Шуров: особисте життя
Дмитро одружений. Разом з дружиною Ольгою Шуровою виховує сина Лева, який народився у 2003 році.
Для Дмитра Ольга – і дружина, і особистий асистент за сумісництвом. Ольга Шурова є PR-менеджером групи Ріаnобой. Тому вже багато років пара нерозлучна як на роботі, так і в житті.
Дмитро часто сприймає життя на запах. А в одному з інтерв'ю сказав, що його любов з дружиною пахне жовтнем, квітами хризантемами, Кримом і сином.
Музикантові дуже не подобається сюсюкання, тому вдома у Дмитра не прийнято нікого жаліти, а його самого не можна називати Дімуля.
Дружина Дмитра каже, що зобов'язана створити для чоловіка таку атмосферу, в якій він зможе творити. Це її місія.
Шуров не приховує, що любить алкоголь, а його дружині навіть подобається те, що Дмитро стає веселіше і в такі моменти з ним легко про все домовитися. Ще музикант вважає, що алкоголь потрібен тим, хто важко адаптує себе в соціумі або спілкуванні. Алкоголь потрібен людям, що мають проблеми у спілкуванні і сам Дмитро, як він каже, має такі проблеми. Хоча нам в це віриться насилу.
Дмитро впевнений, що музикою займаються тільки психи. Аргументуючи це тим, що нормальна людина не стане присвячувати себе справі, яка невідомо “вистрілить” або ні. Результат подій у житті музиканта складно прорахувати, а ось поява психічних розладів – завжди будь ласка. Дмитро розповів, що якось потрапив у лікарню. Там медсестра його запитала, ким Дмитро працює. На що Шуров відповів: “Композитор, музикант, музичний продюсер”. Медсестра записала коротко – тимчасово не працює.
У своїй творчості Шуров не ставить конкретних цілей. Він говорить так: “Моя мета – ніколи не мати мети, і як можна довше продовжувати радіти життю”. А ще Дмитро зізнався, що заздрить своїй кішці, тому що до неї всі добре ставляться, при тому, що та нічого не робить.