Софія Ротару: біографія
Софія Михайлівна ще в молодості посіла особливе місце в серцях радянської, російської та української публіки як зірка естради.
Софія Ротару має звання Народної артистки СРСР и Героя України. Нещодавно співачка і актриса Софія Ротару відсвяткувала 73-річчя, а її музична кар'єра залишається на піку, виконавицю всюди чекають на концерти і люблять.
Дитинство
Софія Ротару народилася в Україні (колишня УРСР) під Чернівцями, в селі, яке називається Маршинці. Сталася ця радісна подія 7 серпня 1947 року. Молдавська сім'я, в якій з'явилася майбутня співачка, була дуже великою і багатодітною. Крім неї, у її батьків було ще п'ятеро дітей. Софія була другою за старшинством. Батько дівчинки працював виноградарем.
Від природи він мав ідеальний музичний слух і голос, тому і став першим вчителем, який прищепив Софії любов до музики. Дівчинка вже під час навчання почала брати активну участь у музичному житті школи. Вона співала в хорі і виступала на вечорах художньої самодіяльності. Також вдома вони всією сім'єю влаштовували музичні вечори з виступами, які так любила Софія. Всі шестеро дітей співали хором злагоджено і красиво. Старша сестра Софії на ім'я Зінаїда навчила її російським народним пісням, яка сама вивчала, слухаючи радіо.
В житті Софія Ротару музика з'явилася практично з самого народження. За її словами, музика була скрізь і всюди — і на весіллях, і на вечірніх посиденьках, і на танцях. Крім співу, юна Софія Ротару відвідувала театральний гурток, мріючи про сцену. Також займалася грою на баяні.
Початок творчого шляху
Слід зазначити, що в молодості Софія Ротару була талановитою спортсменкою. Багато годин вона віддала легкій атлетиці, а також перемогла у шкільному чемпіонаті з багатоборства. Одного разу, відправившись на участь у спартакіаді, яка проходила в Чернівцях, саме Софія посіла перше місце, пробігши дистанції на 100 і 800 метрів швидше за всіх. Завдяки спортивному дитинству, Софія Ротару, будучи актрисою, виконувала складні епізоди, що вимагали залучення каскадерів, самостійно. Наприклад, подолала вузький насип на мотоциклі в картині «Де ти, любов?», а також покаталася на серфборді на хвилях у фільмі під назвою «Монолог про кохання».
Початок музичної кар'єри Софії Ротару можна віднести до 1962 року. У свій юний вік — 15 років — вона стала переможницею одного з районних конкурсів художньої самодіяльності. Переможницю відправили в Чернівці — на наступний етап конкурсу, де вона також здобула перемогу.
Після цього відбулася поїздка в столицю України — тут, на республіканському фестивалі народних талантів, талановита співачка змогла голосно заявити про себе і знову посіла перше місце. Завдяки цьому, юне дарування потрапило на обкладинку журналу під назвою «Україна». Всі ці перемоги в молодості дали Софії Ротару віру в свої сили і визначили її життєвий вибір — стати співачкою. Тому, закінчивши школу, вона стала студенткою музичного училища в Чернівцях, вступивши на диригентсько-хорове відділення.
София Ротару: музична кар'єра
Після закінчення музучилища Софії Ротару пощастило виїхати разом з музичним ансамблем в Болгарію, де проходив Всесвітній фестиваль молоді. Тут вона виконала кілька пісень, серед яких була і композиція українською мовою. Також вона виконала молдавську пісню про весну і композицію, присвячену першій жінці, яка полетіла до космосу. Виступ молодої артистки дуже високо оцінило журі фестивалю і віддало їй перше місце.
Повернувшись до Чернівців, співачка стала викладати у своєму музичному училищі теорію і сольфеджіо. Кілька років потому, в 1971 році, Софія Ротару виконала головну роль в мюзиклі «Червона рута». Картина стала популярною і зробила співачку справжньою зіркою. У результаті її запросили стати співробітником Чернівецької філармонії. Тут Ротару виступала зі своїм власним ансамблем «Червона рута». Вона виконувала пісні в стилі поп-фолк, що тільки додало їй популярності. Особливістю творчості Софії Ротару та її ансамблю було те, що у своїх піснях вони гармонійно поєднували фольклорні твори із сучасною ритмічною музикою.
Поступово популярність привела Софію Ротару на сцену центрального концертного залу «Росія», а потім і в Кремлівський палац. Автором пісень Софії Ротару був Володимир Івасюк, відомий композитор. З програмою «Червона рута» Софія Ротару стала частою гостею в Німеччині, Болгарії, Югославії, де її дуже полюбила публіка.
Творчість Софії Ротару просували і радянська влада, представляючи її як приклад співачки, яка популяризує інтернаціональну радянську культуру. Мільйони людей полюбили Ротару, її концерти користувалися великою популярністю. Також виступи Софії Михайлівни показували на телебаченні, її пісні крутили по радіо.
1973 рік став знаковим для Софії Михайлівни. Молода співачка взяла участь в конкурсі «Золотий Орфей» у Болгарії, де стала переможницею, після чого їй присудили звання Заслуженої артистки УРСР. Звичайно ж, заслужену артистку чекали і звали всюди. Вона регулярно брала участь у концертах «Пісня року», її хіти були удостоєні музичних премій.
Будучи популярною артисткою вже з молодості, Софія Ротару, тим не менш, не кинула навчання і пройшла повний курс в Державному інституті мистецтв імені Г. Музическу в Кишиневі за спеціальністю хоровий диригент.
Легендарними піснями Софії Ротару стали «Лебедина вірність» і «Балада про матір», написані композитором Євгеном Мартиновим. Крім дивовижних пісень, в яких часто простежується і драматичний сюжет, і наявність героїв, розвиток їх стосунків, а також мораль, співачка була відома тим, що на концертах вміла встановлювати контакт з публікою. Саме Софія Ротару під час концерту виходила в зал і співала серед публіки. За її словами, найважливішим для артиста є саме визнання публіки, а не премії і нагороди.
У 1974 році світ побачив перший альбом співачки під простою і ємною назвою «Софія Ротару». Також співачка знялася в музичному фільмі «Песня всегда с нами». Після цього відбувся переїзд в Ялту, де Ротару почала співати у міській філармонії. Рік потому у співачки вже було звання Народної артистки УРСР. Причиною переїзду артистки в Ялту вважалося те, що у сім'ї Софії Михайлівни почалися проблеми з Комуністичною партією.
З іншого ж боку, ходили чутки, що співачка хвора на астму або страждає від туберкульозу. Вона дуже схудла і траплялося, що простуживала голос і не могла співати. Тому їй нібито потрібно було морське повітря, і вона живе на узбережжі. З 1976 року Софія Ротару стала регулярно приймати участь у зйомках новорічних «Блакитних вогників».
Міжнародне визнання
У 1976 році Софію Михайлівну запросили до Німеччини для запису німецьких пісень, а потім пішли гастрольні тури по Європі. Зі своїми концертами Софія Ротару об'їздила Румунію, Німеччину, Югославію. Пізніше їй запропонували випустити альбом з піснями італійською та французькою мовами. 80-й рік в біографії Софія Ротару запам'ятався перемогою на міжнародному конкурсі в Токіо. Співачка навіть отримала нагороду у вигляді Ордена знаку пошани.
Також Софія Ротару стала першою з радянських артисток, яка вийшла на сцену в брюках. Виконавши свою мрію про акторську діяльності, Софія Ротару знялася у фільмі «Де ти, любове?». Вона виконала там пісню і зробила каскадерський трюк на мотоциклі. Фільм став дуже популярним — його подивилося більше 20 мільйонів людей, що забезпечило зростання популярності артистки як актриси. Також вийшов і альбом, який нині назвали б саундтреком до фільму. Це був запис пісень з кінофільму.
У вісімдесяті став популярний рок і метал, що позначилося і на творчості Софії Ротару. Вона взяла участь у зйомках фільму «Душа» з групою «Машина времени», хоча саме в цей момент співачка втратила голос, і знову пішли чутки про туберкульоз. У 1983 році Софія Ротару зробила гастрольний тур по Канаді і випустила альбом, присвячений цьому туру. А роком опісля вийшов ліричний альбом співачки під назвою «Ніжна мелодія».
В кінці вісімдесятих років співачка звертається до стилю євро-поп, у якому виходять її знамениті пісні «Луна», «Только этого мало», «Было, но прошло».
У 88-му році Софія Ротару стала народною артисткою СРСР. З тих пір в її репертуарі стали з'являтися в основному російськомовні композиції. Її дискографія поповнена двома новими альбомами — «Золотое сердце» і «Караван любви».
Після розпаду СРСР співачка змогла залишитися на хвилі успіху і зайняла своє місце в шоу-бізнесі нового покоління. Вона випустила збірники кращих композицій і заспівала пісню разом з понад популярної на той момент групою «Иванушки International». В кінці дев'яностих виходить диск Софії Ротару під назвою «Люби мене». Співачка знову отримує премії і стає володаркою «Ордена Миколи Чудотворця». Зараз співачка Софія Ротару залишається знаменитою, популярною і затребуваною.
София Ротару: особисте життя
Любов'ю всього життя Софії Михайлівни Ротару був її єдиний чоловік Анатолій Євдокоменко. Він також займався музикою. Саме Анатолій вперше організував для Софії естрадний оркестр і створив групу «Червона рута», а потім був режисером-постановником концертів Ротару. Пара одружилася в 1968 році. Через два роки у них народився син — Руслан.
У шлюбі Софія і Анатолій прожили 30 років. У 2002 році чоловіка Софії Ротару не стало, після чого вона скасувала всі концерти і гастролі. Досі співачка, яка відзначила 73-річчя, живе одна. Зараз вільний час вона проводить з сином, невісткою та онуками.