«Ми вже своє пожили», «Буде як і буде»… Такими фразами люди старшого віку оперують відмовляючись від допомоги близьких, які пропонують їм евакуюватись з небезпечного місця проживання чи просять спуститись в укриття під час повітряної тривоги. Як переконати рідних не ігнорувати загрози і берегтися, розповіла спеціально для Clutch психологиня Альона Щербань.
Куди подівся інстинкт самозбереження?
Війна триває понад два місяці. Увесь цей час українці живуть у постійному стресі, який гарантовано призводить до психологічного виснаження. Якщо у перші дні війни, зачувши звуки сирени, бабусі та дідусі без зайвих слів бігли до укриття – сьогодні вони продовжують займатися звичними справами не чекаючи коли пролунає відбій тривоги.
Притуплення інстинкту самозбереження можна пояснити низкою причин. Насамперед психологічною і фізичною втомою, поступовим звиканням до небезпеки. Як не дивно, у багатьох громадян загроза більше не викликає жодних реакцій, оскільки стала звичною частиною життя.
Ще кілька причин: апатія та орієнтація на чужий авторитет. Багато українців чули від батьків слова: «Сусіди не збираються евакуюватися, то й ми не будемо». Небажання докорінно змінювати своє життя легко пояснити й віковими особливостями. Літнім людям набагато важче вийти із зони комфорту та покинути рідну домівку, ніж їхнім дітям. Страх втрати дому, який є для них міцним якорем у житті, більший, ніж життя в окупації.
Втім просити літніх людей дбати про власне життя під час війни треба. І ось декілька корисних порад як це робити.
Евакуація без проблем
Іноді існують причини, які заважають людям евакуюватись. Це може бути відсутність коштів чи транспорту для переїзду, домашні тварини, яких немає на кого залишити… Втім, у будь-якої проблеми є вирішення. Тож поміркуйте разом, як все можна облаштувати найкращим чином.
Те ж стосується і відмови спускатись в укриття під час повітряних тривог. Якщо проблема в тому, що літній людині важко підійматися та опускатися сходами декілька разів на день, гарним варіантом буде переселити її в будинок з ліфтом. У крайньому разі облаштуйте безпечне місце у квартирі застосовуючи загальновідоме правило двох стін. Це коли від небезпеки людину має відділяти щонайменше дві стіни: одна, ймовірно, зруйнується від удару, а друга захистить від уламків.
Розмова без маніпуляцій
Переконуючи рідних евакуюватись чи спуститись в укриття, не намагайтесь маніпулювати, шантажувати або залякувати. Погрози не допоможуть когось умовити, навпаки, не дадуть правильно сприйняти раціональні аргументи. Крик або занадто лагідний тон розмови – теж погана ідея. Спілкування має бути звичним, таким як завжди. Лагідний тон насторожує.
Якщо ж співрозмовник реагує агресивно – не вмикайте агресію у відповідь. Найбільше, що лякає людей, коли мова заходить про евакуацію – невідоме майбутнє. Прояснити ситуацію допоможе спільний пошук житла. Буде добре, якщо людина буде самостійно приймати рішення у виборі місця евакуації.
Турбота, а не контроль
Під час розмови співрозмовник має зрозуміти, що ви про нього піклуєтесь, а не намагаєтесь контролювати. Поясніть, що саме йому загрожує, які об’єктивні ризики існують.
Якщо потрібно, наголошуйте на тому, що матеріальні речі не варті життя чи здоров’я, а евакуація – міра тимчасова. Рідні мають зрозуміти, що їхнє життя для вас має найбільшу цінність. Іноді для цього потрібен час. Якщо він є, намагайтесь не тиснути на людину. Дайте їй прийти до важливого рішення усвідомлено.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у програмі "ЖВЛ" Марічка Падалко зі сльозами на очах розповіла про те, як чоловік серед ночі спішно привітав її з днем народження, оскільки думав, що загине.
Дивись відео по темі:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.