Дифтерія – інфекційне захворювання, спровоковане бактерією, яка передається повітряно-крапельним шляхом. Про цю недугу відомо ще з праць Гіппократа. Він описував дифтерію, як «удушливое захворювання», що викликав епідемію і тисячі людських смертей. У 1923 році французький вчений і біолог Гастон Рамон поклав край поширенню дифтерії і відкрив анатоксин, який почали застосовувати в якості щеплення.
Причини дифтерії
Головним збудником захворювання є нерухома палочковидная бактерії Corynebacterium diphtheriae. Передається дифтерія повітряно-крапельним (чхання, кашель), контактно-побутовим (через порізи, травми, синці), харчовим (вживання інфікованої їжі) шляхами. Інкубаційний період цієї хвороби становить від 2 до 10 днів з моменту потрапляння інфекції в організм. Улюблене місце небезпечної бактерії – ротоглотка. Але є й інші частини тіла, на яких часто осідає хвороба, серед яких: трахея, бронхи, носова слизова, очі, статеві органи.
Поширення інфекції по всьому організму відбувається за допомогою кровоносних і лімфатичних судин. Вона починає буквально отруювати організм, викликаючи ознаки інтоксикації, набряк тканин, різні розлади серцево-судинної і нервової систем. При більш тяжкій формі у хворого розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдаликів, що провокує звуження проходу глотки.
Симптоми
Прояв дифтерії має загальні симптоми, які можуть змінюватися в залежності від локалізації інфекції:
- Збільшення піднебінних язичка, дужок, мигдаликів, а також можливий на них плівчатий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
- Гіперемія(почервоніння) і набряк горла;
- Незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
- Збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
- Підвищення температури тіла, аж до 41 °С;
- Загальна слабкість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
- Головний біль, запаморочення;
- Нудота, іноді з блювотою;
- Блідість шкірних покривів
Види дифтерії
При класифікації дифтерії виділяють 4 основних її вида.
- Дифтерія ротоглотки. Це найбільш поширена форма захворювання, характерною особливістю якої є наліт на мигдалинах, який може бути від 6 до 8 днів. В залежності від ступеня ураження виділяють: локалізовану, поширену, субтоксичну і гипертоксичну дифтерію.
- Дифтерійний круп. Цей вид найчастіше діагностується у дорослих пацієнтів. Він звичайно поєднується з дифтерією ротоглотки. Супроводжується важким нападоподібним кашлем, блідістю шкіри і важким диханням з шумом.
- Дифтерія інших органів:
- Дифтерія носу. Проявляється через утруднене носове дихання, гнійні або сукровичні виділення з носа.
- Дифтерія очей. Супроводжується запаленням кон'юнктиви очей і мізерними виділеннями з органів зору, нормальною або злегка-підвищеною температурою тіла, відсутністю регіонарного лімфаденіту та інших ознак інтоксикації.
- Дифтерія статевих органів. Локалізується звичайно в області крайньої плоті чоловіків і статевих губ у жінок з піхвою, промежини і області заднього проходу у тих і у інших.
Діагностика
Сам діагноз «дифтерія» є клінічним, що дозволяє обчислити захворювання на етапі візуального обстеження. Щодо додаткових методів діагностики, їх використовують в основному, щоб визначити нетипові і менш поширені форми хвороби. Це можна зробити з допомогою загального або біохімічного аналізу крові, аналізу сечі, електрокардіографії або мазка зараженої області.
Лікування
Лікування дифтерії здійснюється, включаючи наступні пункти:
- госпіталізація хворого;
- медикаментозне лікування, призначене лікарем;
- терапія детоксикації;
- підтримуюча терапія;
- хірургічне втручання при потребі.
Профілактика
Вакцинація. Це головний і найбільш ефективний метод профілактики дифтерії. Застосовуються щеплення, які містять адсорбований дифтерійний анатоксин (АКДП-анатоксин, АКДП-вакцина, АДП, АДП-м) і комбіновані аналоги. Мета вакцинації – створити тривалий і сильний імунітет проти дифтерійної палички. Щеплення роблять з 3-х місячного віку, кожні 30-40 днів. Дорослим щеплення роблять кожні 10 років.
Дивись наше новое відео на тему вакцинації:
Також для профілактики слід проводити плановий щорічний огляд у лікаря. Крім того, у питаннях профілактики такого захворювання важливим моментом є дотримання правил особистої гігієни і запобігання контакту брудних рук із обличчем і із слизовою оболонкою.