“Не буду їсти суп, хочу піцу!”, “Чому ви закрились у ванній? Відчиніть!”, “Не хочу йти до сховища! Набридла повітряна тривога”... Ці та інші дитячі вибрики легко виводять батьків з рівноваги й часом провокують на агресію, особливо у наш напружений час. Як встановити у спілкуванні з дитиною кордони дозволеного та не дати їй вилізти на голову, знає сімейний психолог Альона Щербань.
“До трьох років дитина не розуміє, що існують кордони дозволеного, тому навіть не варто пробувати встановлювати для неї якісь обмеження. А от після трьох років озвучувати, що робити можна, а що ні - треба обов'язково. При цьому батькам потрібно пояснювати все простими словами, щоб малюк вас зрозумів. Якщо ж до 12 років для дитини не існувало жодних правил у стосунках з батьками й вона росла неконтрольованою (таке буває, коли батьки бояться образити дитину), встановити їх буде важко, але все ж можливо. Варто додати, що кордони дозволеного потрібні як дорослим, так і дітям. Дорослим - щоб почувати себе авторитетом для сина чи доньки. Дитині - щоб зняти зайву тривожність”, - розповідає Альона Щербань.
Будьте чемними та позитивними
Діти дозволяють собі крайнощі там, де почуваються у повній безпеці. Як правило, це коло родини. Іноді дитина чудово поводить себе у дитячому садочку або в школі, а вдома влаштовує справжній армагеддон. Частенько на голову сідають особливо бажані діти, які відчувають безмежне батьківське обожнювання. Крім того, усі діти легко вираховують слабку ланку - тата чи маму - і починають нею маніпулювати. За встановлення меж дозволеного у родині має відповідати чоловік, оскільки він є незаперечним авторитетом для дітей. Втім, навіть строгий тато має бути чемним і позитивним, пояснюючи дитині, чому їй заборонено вриватись до туалету, коли там перебуває хтось зі старших. Тож забудьте про агресію чи критику спрямовану у бік дитини, коли вона вчергове перейшла межу. Візьміть себе в руки, видихніть, і поясніть все спокійно.
Не можна заборонити все
Дотримуйтесь балансу, коли щось забороняєте дитині. Якщо протягом дня звучить занадто багато заборон, вони втрачають для неї інформативність та важливість. Тому якщо дитина хоче одягти штани з намальованим Спайдерменом, замість джинсів, можливо варто їй це дозволити? Звісно, якщо такий дрес-код доречний там, куди ви йдете. Набагато важливіше встановити загальні сімейні правила, дотримання яких дитиною буде обов'язковим. Мова йде про харчування, перегляд мультиків, чищення зубів, перебування у сховищі під час повітряної тривоги… На жаль, воєнний час потребує встановлення додаткових заборон для дітей. Кожну з них - наприклад, чому не можна бути на вулиці під час тривоги - батькам треба пояснити так, щоб не налякати дитину.
Розмовляйте почуттями
Набагато швидше дитина зрозуміє, чому її вчинок неприпустимий, якщо ви поясните які почуття він у вас викликав. Не бійтесь сказати про те, що зараз відчуваєте. “Я зла, бо ти мене не слухаєш”, “Мені хочеться плакати, бо ти зробив мені боляче”, “У мене зіпсувався настрій, бо ти не хочеш їсти те, що я приготувала”. Поки дитина не усвідомить, що її поведінка негативно вплинула на ваші почуття, вона не зрозуміє, що так робити не можна.
Обмежте бонуси
Чим старша дитина, тим складніше встановити їй кордони дозволеного. Найефективніша тактика у цьому випадку - обмеження так званих бонусів. Коли дитина повністю ігнорує ваші прохання, варто позбавити її перегляду мультиків, сховати ігрову приставку або не купувати нових іграшок. Звісно, дитина може чудово обійтись і без цих бонусів, тому таке протистояння може тривати не один місяць (особливо, коли їй хочеться насолити батькам). Але на довгий термін ресурсів у дитини не вистачить і вона зрозуміє, що батьки сильніші і погодиться дотримуватись правил.
Об'єднайте зусилля
У справі встановлення кордонів дозволеного батькам потрібно об'єднати свої зусилля і домовитись про певні правила поведінки з дитиною. Якщо мама щось заборонила, тато має про це знати і теж не дозволяти. Найкращий варіант: йти до дитини з поясненнями, чому так не можна робити, разом. У цьому випадку дитина не буде шукати альтернативної думки у когось із дорослих.
Будьте серйозними
В жодному разі не намагайтесь пояснити малюку серйозні речі по дорозі у дитячий садок, за кермом чи готуючи їжу. Розмова має бути серйозною, але без психологічного тиску. Якщо в родині кілька дітей різного віку, для них будуть діяти різні правила. Тому межі дозволеного з кожною дитиною потрібно обговорити окремо. Молодшим треба пояснити, чому старші можуть лягати спати пізніше. Так вам вдасться уникнути зайвих образ.
Бережіть нерви
Не будьте папугою - не повторюйте своє прохання дитині кілька разів на хвилину. По-перше, ви продукуєте агресію. По-друге, нервуєте дитину, яка можливо спочатку хотіла виконати ваше прохання, а потім розізлилась і вирішила цього не робити. Річ у тім, що діти змінюють свою поведінку повільніше, ніж дорослі. Їм потрібен час. Тож якщо ви попросили зібрати розкидані іграшки, не треба кричати за мить: “Як, ти ще граєшся?!”. Також не варто кидатись до дитини й збирати іграшки самостійно. Встановлення кордонів і дотримання правил потребує певного часу, тож бережіть власні нерви й нерви дитини.
Дивися відео по темі:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.